Чугуївська районна державна адміністрація
Офіційний сайт
Харківська обл.
м. Чугуїв,
вул. Старонікольська, 29, тел.40-901
chuguivrva@ukr.net

Консультує НАДС

Архів новин

Липень 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Н
27 28 29 30 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Повідомлення про корупцію

ДУ "Центр пробації"

Повідомити про насилля

Цього дня, 13 червня, у 2014 році, тоді спецбатальйон «Азов» за підтримки спецбатальйону «Дніпро», Нацгвардії та спецпідрозділу МВС звільнили Маріуполь від проросійських бойовиків.

 

Український інститут національної пам'яті підготував матеріал в якому згадуються усі етапи боротьби за це українське місто з 2014 року по цей час.

У 2014-му «русскій мір» прийшов у Маріуполь у вигляді бойовиків так званої ДНР, проросійських сил і чеченських найманців. Понад місяць, з 10 травня до 13 червня 2014-го, місто було повністю під їхнім контролем. У ньому панували безлад та маргінальні елементи. 13 червня азовці за підтримки спецпризначенців провели спецоперацію, в ході якої зачистили місто від проросійських бойовиків (детальніше, як це відбувалося, можна прочитати тут, спогади очевидців – тут). Після звільнення Маріуполя бійці «Азову» провели «Широкінську операцію», завдяки чому лінію оборони вдалося відсунути далі від міста.

Трагічним чином «русскій мір» нагадав про себе маріупольцям 24 січня 2015, коли внаслідок обстрілу з «Градів» мікрорайону «Східний» загинуло понад 30 та було поранено понад 100 людей, серед них і діти.

З того часу по 2022 рік Маріуполь вдалося відбудувати. Це був справжній європейський центр Приазов’я з сумішшю різноманітних історико-культурних пам’яток і промислових гігантів. Аж поки 24 лютого 2022 року Росія не розпочала новий, повномасштабний, етап війни проти України з використанням усіх потужностей своєї військової машини.

Маріуполь, який проросійським силам не вдалося втримати у 2014-му, російське військово-політичне керівництво визначило однією з ключових цілей повномасштабної війни.

У 2022-му «русскій мір» знову прийшов у Маріуполь вже з частинами регулярної російської армії у вигляді масованих обстрілів і невибіркових бомбардувань, примусових депортацій та фільтраційних таборів, гуманітарної кризи. Місто стало одночасно символом відчайдушного опору та неймовірного героїзму його оборонців і людської трагедії невимовного масштабу внаслідок російських воєнних злочинів. Понад два місяці, намагаючись встановити повний контроль над Маріуполем, російська армія стирала його з лиця землі, завдаючи ударів з систем залпового вогню та крилатими ракетами, цілячи у житлові квартали, промислові об’єкти та цивільну інфраструктуру. У місті були знищені всі комунікації та, за даними української влади, 90% інфраструктури.

Висловлюються думки, що росіяни сподівалися швидко захопити Маріуполь задля перекидання на інші напрямки сил, зосереджених навколо. Коли це не вдалося – почали його руйнувати. Героїчна ж, майже тримісячна, оборона Маріуполя, яка відтягнула на себе російські сили, допомогла обороні українських військових на інших напрямках.

Серед тих, хто героїчно бився за вільний український Маріуполь були бійці морської піхоти, Національної гвардії, окремого загону спецпризначення «Азов», прикордонники, поліцейські та сили територіальної оборони.

Щоденна хронологія подій з 24 лютого по 12 травня 2022 року

Окремою героїчною сторінкою стала оборона азовців та інших українських бійців на заводі «Азовсталь», яка тривала до 20 травня 2022 року. На заблокованому заводі українські військові захищали також і цивільних, які знайшли там укриття від російських бомбардувань. До 12 травня із «Азовсталі» за посередництва міжнародних організацій українській владі вдалось евакуювати цивільних. Після того, з огляду на невдалі спроби домовитися про вивезення тіл загиблих українських воїнів, евакуацію поранених та обмін чи екстракцію для оборонців «Азовсталі», українське командування віддало наказ про здачу в полон задля збереження життів.

Наразі, за інформацією української влади, у російському полоні перебувають понад 2,5 тисячі оборонців Маріуполя. Над поверненням їх додому працює Головне управління розвідки.

Серед воєнних злочинів російських військових щодо цивільних жителів Маріуполя – авіаційні, танкові, артилерійські і ракетні удари по житлових кварталах, пологових будинках і лікарнях; перешкоджання спробам мирних жителів покинути місто та намаганням української влади доставити маріупольцям гуманітарні вантажі. Точна кількість жертв серед містян, мабуть, ніколи не буде названа з огляду на те, що у квітні окупанти почали спалювати тіла загиблих у мобільних крематоріях, а 9 червня радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко повідомив, що окупаційна адміністрація остаточно відмовилась від пошуку тіл під завалами. Проте йдеться щонайменше про кілька десятків тисяч людей.

Понад 200 тисяч маріупольців, за даними Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової, були примусово депортовані з України до РФ. І це ще один воєнний злочин, за який Росія мусить відповісти. Ті, кого депортують, проходять через фільтраційні табори. Доля людей, які не пройшли фільтрацію, – невідома.

Фільтрація, депортації та «килимкові бомбардування» – через ці жахіття проходять інші міста Донбасу, які не скорилися в 2014-му, тому Росія стирає їх з лиця землі в 2022-му. Волноваха, Попасна, тепер – Сєвєродонецьк…

«Русскій мір» вкотре приніс в Україну трагедії і смерті. За стримування цієї людиноненависницької і злочинної ідеології українці платять неймовірно високу ціну. Проте ми знаємо, за що боремося, – за вільних людей, за гідність, за повагу до людського життя і його цінності. А ще ми знаємо, що воєнні злочини не можуть залишатися безкарними, інакше вони повторюються. Міжнародна спільнота, яка не засудила радянський тоталітарний режим, повинна нарешті засудити його ідеологічного спадкоємця – сучасний російський режим, як на рівні міжнародних резолюцій, так й у вигляді покарання для конкретних злочинців. Тому ми фіксуємо злочини і пам’ятаємо – про тих, хто в полоні, й тих, хто в окупації. Ми пам’ятаємо про Маріуполь, Попасну, Волноваху, Мелітополь, Херсон та інші тимчасово окуповані території, які мають бути вільними.